Навряд чи знайдеться людина будь-якого віку, яка б не змогла назвати своїх улюблених акторів. Уявімо, що ми -репортери, і нам видалася нагода особисто поспілкуватися зі своїми улюбленими французькими акторами. Те, що нас цікавить, читайте на даній сторінці блогу

Жульєт Бінош народилася в
Парижі. Її батько був скульптором, мати — актрисою. З 15 років Жульєт займалася
в спеціальній артистичній школі. Дебютувала в кіно у фільмі «Нестерпна легкість
буття».
За більш ніж 20 років
знімалася у фільмах відомих кінорежисерів.
- Які нагороди Ви маєте і за які фільми вони були вручені?
Нагороди
1997 — Премія «Оскар» за
найкращу жіночу роль другого плану у фільмі «Англійський пацієнт»
2001 — Номінант премії
«Оскар» за найкращу жіночу роль у фільмі «Шоколад»
1997 — Академічна
нагорода як найкраща актриса — «Англійський пацієнт»
1997 — Берлінський
міжнародний кінофестиваль — найкраща актриса — «Англійський пацієнт»
1997 — Британська
академічна нагорода — найкраща провідна актриса -"Англійський
пацієнт"
1997 — Європейська
кінонагорода — найкраща актриса — Англійський пацієнт
1996 — National Board of
Review — найкраща провідна актриса — «Англійський пацієнт»
1994 — Премія Сезар —
найкраща актриса — «Три кольори: Синій»
1993 — Венеційський
кінофестиваль — найкраща актриса — «Три кольори: Синій
-Які ролі Вам доводилося грати?
- Як актрисі мені довелося грати дуже різні ролі — від
чистої і цнотливої коханої до розбещеної жінки мегаполісу. Серед режисерів, з
якими я працювала, — Франсуа Трюффо, Роман Поланскі, Луїс Бунюель.
Є значна різниця в тому, як критики й глядачів
оцінюють мої ролі і фільми, в яких я грала. Денев.
Марина_Володимирівна
Владі (справжнє ім'я — Марина Володимирівна Полякова-Байдарова, фр. Catherine
Marina de Poliakoff-Baïdaroff; народилася 10 травня 1938 року в Кліші,
передмісті Парижа, Франція) — французька кіноактриса, артистка театру та
телебачення, співачка, автор декількох художніх книг
- Чи правда, що Ви маєте в Україні родинне коріння?
Жан-Поль Бельмондо́ (фр. Jean-Paul Belmondo;
народився 9 квітня 1933) — французький актор, славу якому принесла роль
аморального прихильника Хамфрі Богарта в маніфесті французької «нової хвилі» —
фільм «На останньому диханні» (1960). В перших своїх картинах він створив образ
юного бунтара з невідпорною посмішкою (нагадує голлівудського Джеймса Діна) і
став предметом культового поклоніння європейскої молоді («бельмондизм»).
- Чи зберігся Ваш образ юного бунтаря з невідпорною посмішкою з перших картин? - Саме таким я представлявся глядачам в своїх перших картинах (нагадув голлівудського Джеймса Діна). Пізніше, як виявилося,став предметом культового поклоніння європейскої молоді («бельмондизм»).
- В яких фільмах Вам подобається грати ролі (фільми за жанрами) зараз?
- В зрілішому віці я чомусь переключився на гострохарактерні ролі в комедіях та бойовиках.
- Чи зберігся Ваш образ юного бунтаря з невідпорною посмішкою з перших картин? - Саме таким я представлявся глядачам в своїх перших картинах (нагадув голлівудського Джеймса Діна). Пізніше, як виявилося,став предметом культового поклоніння європейскої молоді («бельмондизм»).
- В яких фільмах Вам подобається грати ролі (фільми за жанрами) зараз?
- В зрілішому віці я чомусь переключився на гострохарактерні ролі в комедіях та бойовиках.

- Чи правда, що Ви маєте в Україні родинне коріння?
- Так, я є молодшою із чотирьох дочок виконавця російських і
циганських романсів в Парижі Володимира Полякова (який народився у
Білорусі[). Псевдонім Владі я взяла після смерті батька на його честь.
Жера́р Ксав'є́ Марсе́ль Депардьє́ (фр. Gérard
Xavier Marcel Depardieu) (нар. 27 грудня 1948, м. Шатору) —
французький актор, лауреат премій «Золотий глобус» і «Сезар». Вважається одним
із найкращих акторів сучасної Франції та світу.
Немає коментарів:
Дописати коментар